Тарас Стадницький вустами nabla.com.ua про культуру львівського глядача.
Віддавна Львів вважається культурною столицею України. Чогось це звання дають за кількістю проведених за рік фестивалів, приваблюваністю міста для туристів, архітектурними пам’ятками та іншими цікавими властивостями. Я так собі думаю, що якби в цю категорію входила \”культура глядача\”, то ми б були далеко в дупі, після Бібрки і Харциська. Далеко ходити не треба – просто хоча б раз відвідати гру Галицької ліги КВН.
Початок гри – певна напруга з-за куліс передається і в зал. Напевне тому люди сідають на будь-які місця і коли їх виставляють глядачі з квитками, вони ще й обуруються та неквапливою перебіжкою займають найближчі вільні місця. Це може повторитися кілька разів. Навіть під час гри. Навіть перед камерою.
Напевне, в окрему категорію варто віднести крики в підтримку улюбленої команди – зазвичай, \”кричалки\” використовують під час оголошення результатів або в процесі підготовки команди до виступу. Але такі вигуки – це, виявляється, рідкість! В принципі, за виступ майже кожної команди можна почути хоча б один раз вигук із залу \”Давай, давай!!!!\”, \”Добєр, маладєц\” чи навіть \”Всьо, досить, сходіть давайте\”. Цього разу (7 червня, 1/8 Галицької ліги) в ході виступу був навіть свист і намагання зігнати команду зі сцени. Я розумію, що деяким людям деякі речі можуть не сподобатися, але треба розуміти, що іде зйомка, що, купуючи квиток на гру, ви тим самим підписуєте якісь негласні правила і, перебуваючи в залі, зобов’язані їх виконувати.
Окрім того, дуже тяжко бути в курсі подій на сцені, коли виступає трохи слабша команда, а за твоєю спиною дівчата обговорюють вчорашні \”Ранєтки\” або червоні дні календаря та їх особливості. Я так думаю, що було б класно з усіх цих \”знавців і поціновувачів\” сколотити команду і дати їй хоч раз виступити на сцені. А в зал посадити таких самих \”адекватних глядачів\”…
Ну, і вершина – це, звичайно, нетверезі \”пацики\” на виступі. Сам був свідком того, як один із таких повільною, невпевненою ходою вийшов із залу, пізніше повернувся з 2 пляшками \”піваса\” і чіпсами. Рейд повторився двічі. Зайшли ще двоє, почали шукати Колю, потім один з них через зал \”шепотом\” кричав іншому, шо Коля тут, давай до нас…
Не знаю як, але з цим треба боротися. Можливо, не поскупитися і на звороті квиточків надрукувати правила поведінки під час виступу. Чи може оголошувати перед кожною грою. А може поставити солідну охорону, бо (я так розумію) дядьки на дверях своїх пускають без проблем…
Саму культуру глядача треба виховувати роками. І нікуди ми від того не дінемося. Але щось робити в тому напрямку треба. І було б добре напевне вже з осені. Інакше потім треба буде вирізати з ефіру куски, де п’яний, неадекватний дядько біля камери кричить \”Якого ви сюда приїхали? Ліпше б дома сиділи!\”