10 квітня на телеканалі ТЕТ відбулась прем’єра гумористичного серіалу “Готель Галіція”. Спеціально для humor.lviv.ua ми взяли інтерв’ю у одного з головних авторів та акторів – Тараса Стадницького.
Привіт, вітаємо з прем’єрою і хотілось би задати кілька запитань.
Чим на твою думку, буде цікавий цей серіал Львів’янам?
Напевне через що найбільше треба переживати – то за реакцію львів’ян. Бо сценарій писали різні авторські групи, і навіть наша львівська авторська група (ми собі вибрали назву ТО “Мармуляда”) тільки на чверть чисто львівська – там ще жовківчанин, самбірчанин і галичанин. Тому думаю що порєдні львів’яни знайдуть там багато ляпів – як мовних, так можливо і фактологіних. А ще дай Бог зацікавляться сюжетом 😉 Нам найперше хотілося передати троха такої львівської атмосфери і духу, і оскільки ми були в самому процесі і не можем об’єктивно оцінити наскільки то вдалося – то власне хай то зробить глядач.
Створювали серіал Drive Production (Країна У, Одного разу під Полтавою) та Студія Квартал 95. Яка твоя роль в створенні серіалу?
Дуже маленька – передав пілотну серію нашому продюсеру з Drive Production Андрію Чівуріну. А до того було купа роботи – Сергій Сидорчук, Віталій Кремінь, Олесь Семенюк і я довго виношували цю ідею і ніяк не могли за неї взятися, бо ніколи такого не робили. Але настав якийсь такий критичний момент – і з’явилася пілотна серія. Як виявилося пізніше, перший варіант, бо вона ше писала-переписувалася разів 5. Та напевне без неї нічого б і не було.
Більшості людей важко уявити собі увесь шлях від зародження ідеї до прем’єри серіалу чи фільму. Чи міг би ти в кількох реченнях описати цей процес?
Ідея – цікава і хороша штука, але вона в першу чергу має зацікавити людей, які вкладатимуть в продукт гроші і ресурси. От в нас була ідея про львівський готель, але Андрій Петрович (ред. Чівурін) якось каже – а якщо ми введемо привида? Привида засновника готелю? І от ідея вже заграла зовсім по-іншому. На подальшому етапі розробляються персонажі, приблизний план дій на сезон (такзвана арка), прописуються сюжети серій, далі йде написання власне серій і починається дозйомочна підготовка – наради редакторів-продюсерів зі знімальною групою, проекції декорацій, реквізит, костюми і т. д. Ну і власне зйомки. Це так, дуже схематично. Наша ТО Мармуляда подала ідею, частково накидали пару ідей на серії ну і написали кілька серій. Я знявся в ролі Привида-засновника готелю. Тому про ці процеси можу розказати трохи більше. Решта відбувалося без нашої безпосередньої участі, це вже Drive Production і відповідні люди та служби.
Розкажи більше про творчу студію “Мармуляда”. Чим ви зараз займаєтесь? Чи є плани на створення чогось нового?
Хто ці люди – написав вище. Ми всі грали у львівській команді КВН Набла і ше з того часу лишилось трохи досвіду і бажання щось робити. Як сценаристи ми писали всі серії локації Тернопіль (Танька і Володька) в Країні У, на початках – також і Полтаву, деякі серії з «Одного разу під Полтавою», «Казки У», «Казки У. Кіно», «Готель «Галіція». Зараз є ідеї, але до них треба ще добратися і дорости.
Які три твої улюблені серіали?
Друзі, Епізоди, Американська сімейка.
Чи допомагає досвід участі в КВН в роботі сценариста гумористичних шоу, серіалів, фільмів?
Без нього взагалі б нічого не було. Принаймні в нас. Тому що коли ти пишеш жарти в КВН – ти помаленьку починаєш сам відсіювати, фільтрувати, щось викидати, таким чином в написання сценаріїв ти вже приходиш з певним досвідом. Хоча і тут треба його певною мірою перефокусовувати і надавати правильного напрямку. Але вже принаймні є з чим працювати, а не починати все з початку.
Можливо ти використовував якусь літературу спеціальну для кращого розуміння роботи сценариста? Чи можеш ти порадити пару книжок нашим читачам?
Є ази гумору, як на мене, – «Як грати в КВН» (А Чівурін, М. Марфін). Тут основи малої драматургії. А потім помаленьку-потихеньку, 3-5-10 років – і переходити до чуть більшого 😉
Наостанок, можливо хочеш побажати чогось твоїм фанатам та просто шанувальникам якісного гумору?
Та хочеться щоб в нашій країні було побільше усміхнених і щасливих людей. Бо ми насправді дуже багато маємо і того не цінуємо. Коли почалася війна на сході – багато хто трохи поміняв свої пріоритети. Так от, хочеться щоб та війна пошвидше закінчилась, а ми всі змінювалися в ліпшу сторону і при тому були позитивними оптимістами.
Дуже дякуємо Тарасові за цікаві відповіді та приділений час!